Миколайчики на схід 2017

З часом люди часто забувають, що ви їм говорили, люди можуть не впізнати вашого обличчя, але навряд чи вони забудуть, що відчували поряд з вами. Тому, вже вчетверте, Канцелярія Святого Миколая збирає свою команду й розпочинає збір «миколайчиків-подарунків-книжок-солодощів-речей-усього». Незважаючи на складний рік, цього разу наша акція стала найбагатшою на подарунки: було зібрано близько 1000 подарунків для дітей та військових. А все це завдяки вам ― люди доброї волі. Бо «Миколайчики на Схід» ― це у першу чергу звичайні ЛЮДИ ― ті, які творять акцію, й ті, для яких її організовано. Як кажуть, «хочеш див ― то стань тим дивом і дивуй».

Зображення може містити: 2 особи, люди стоять та у приміщенніЗображення може містити: 2 особи, люди стоять та у приміщенніЗображення може містити: 2 особи, люди стоять та у приміщенніЗображення може містити: одна або кілька осіб, дерево та надворі

Arrow
Arrow
PlayPause
Slider

Ідея нашої акції ― це підтримати військових, тому писали багато теплих листів, пекли печиво, складали коробки з солодощами та подаруночками. А ще нашою місією є завоювати серця діточок, які проживають у зоні АТО, тому ми, окрім солодких пакунків, везли багато цікавезних книжок українською мовою.  У Києві канцелярія св. Миколая останній тиждень перед святом працювала майже цілодобово: збирали, купували, сортували, пакували, підписували, вантажили, перевозили. Частину дарунків ми відправили НП, а усе інше завантажили аж у два буси. І ось у ніч на 19 грудня наша команда разом зі Святим Миколаєм (Володимир Колесніков) вирушила в дорогу, попри цілоденну заметіль та довгі затори. За маршрутом попереду Світлодарськ, Новолуганське та новозвільнені села Донецької області. Далі Київської області снігу не спостерігалося, тож ранком ми прибули на місце, де нас зустріли військові Cimic Svitlodarsk (Цивільно-військовий корпус), які і далі супроводжували «миколайчиків». Ми відвідали 4 дитячих садочки м. Світлодарськ, в яких разом близько 400 діток. Кожна дитина отримала солодкий пакунок, завідувачкам Св. Миколай лишив книжки та м’які іграшки для ігрових кімнат. Емоції дітей не передати словами ― на світлинах яскраво видно їхнє захоплення. До наступного візиту Св. Миколая обіцяли також себе чемно поводити, слухати й читати книжки і чекати знову в гості. В одному з садочків є ще 2 перші класи, там Миколая дуже чекали і підготували віршики. Бо діти ― вони всюди і завжди діти ))) А також цього річ, завдяки пластунці Соломії Бобровській, з нами був Віфлеємський вогонь миру, частинку якого ми також лишали у садочках. Віримо, що його живодайна та тепла сила підтримуватиме віру людей й далі. Одним з найщемливіших моментів ― ще за довго до дня Миколая, ми отримали листи від дітей з різними видами інвалідності та проявами хвороб, які просили у Миколая довгоочікувані подарунки, миру і припинення вибухів ― ми не лишилися осторонь, хоч і не всесильні, та все ж вирішили втілити мрії дітей дарунками. І діти, і батьки, і вихователі дуже на нас очікували. 47 дітей-вихованців отримали з рук Святого Миколая те, що просили в листах. Це справжнє чудо. І величезне безмежне «Дякую» тим людям, які відгукнулися і готували індивідуальні подарунки, аби діти відчули свято і продовжували вірити у добро й чудеса. Наступною зупинкою мала би бути Новолуганська загальноосвітня школа, в якій вчиться 200 дітей. Ми склали кожному школярику солодкий пакунок і книжку. Та, на жаль, наші плани змінили російські окупанти ― напередодні свята, поки ми долали затори в Києві, Новолуганське обстріляли з артилерії «Град» прямо по житлових будинках (близько 100 будівель частково поруйновано), соціальних установах ― фельдшерський пункт, школа (вибиті вікна, дах), дитячий садочок (який найбільше постраждав ― міна потрапила у спальню, звідси розбиті вікна, осипався дах, тріснули стіни). На щастя, без жертв, от тільки 8 постраждалих. Ми зустрілися з директоркою школи, лишивши усі подарунки, які вони вручать діткам перед Новим роком на святковій ялинці. Також для дитячого садочка передали завідувачці іграшки, книги та солодких подарунків для малечі. У бусі на цей момент речей не поменшало і все, що ми ще мали ― відвантажили на базуванні військових Cimic Svitlodarsk (Цивільно-військовий корпус) ― речі для немовлят та підлітків, печиво, солодощі, речі та подарунки для дітей звільнених на початку грудня сіл Травневе та Глодосове (поки писали звіт, отримали інформацію від хлопців, що у Травневому вони вже були і усе передали, а діти вперше за останні 3 роки щиро раділи подарункам і плакали), також лишили багато домашнього печива, консервації, меду, листів та малюнків, навіть ялинку з вогниками ― усе це для наших військових. Після недовгого відпочинку-перекусу, по обіді навіть виглянуло сонце і почулися гучні вибухи, що повторювалися через проміжки часу. Під такий супровід ми покидали цю територію. Ми бачили як мешканці стримано сновигають містом у справах, хтось виносив зі складу ялинку, хтось заходив до магазину, хтось йшов з роботи, хтось гуляв з дитиною. І погляди на собі ми зустрічали різні ― від невдоволення до вдячності, від заздрості до любові, від байдужості до розуміння. Та люди намагаються просто жити, облаштовувати побут і найбільше хочуть засинати у спокої і бачити кольорові сни. Під ранок 20 грудня наша команда прибула до засніженої столиці, що мирно спала.